Ніколи звітами не ділився. Виправлюсь)
Останній останній лід
Сплю собі під теплою ковдрою. Сплю. А сплю я прекрасно, і сниться мені сон, що я на льоді. Потріскує морозець, покльовує рибка, хтось кличе до столу. Чути приємний шурхіт ножів льодобуру об лід. Приємні рибацькому вуху і близькі серцю звуки. Раптом з обіймів Морфею мене вихоплює будильник і тут я розумію, що сон мій був віщим. Я ж ще звечора домовився з колегами поїхати на рибалку в чергове закрити сезон зимової рибалки (минулої суботи ми вже пробували закривати сезон, але все ж наявність надійного льоду дала можливість ще раз насолодитись емоціями зимової рибалки). Швиденько хапаю бур, зимовий ящик і виходжу на вулицю. Хоча ні, спочатку я вдягнувся. Як-не-як, а зима на дворі і бігати в трусах трішки не те.
Недовга і недалека дорога. Обмін останніми рибацькими новинами і невдовзі ми стоїмо коло злегка засніженого озера, оточеного лісом. Перші удари пешнею показали наявність надійного льоду і ми сміло вийшли на лід.
Роблю серію лунок вздовж берега і, традиційно, починаю ловлю з вольфрамової срібної кульки. На гачок чіпляю двійко грубих мотилів і пробую робити проводку. Є тичок, але я його прозівав і невідомий суперник просто висмоктав мотиля. швидка заміна на свіжий, знову проводка, кивочок гне до низу, починається виважування. Рраз і є окунь. Хоч і малий, а такий бажаний, бо перший. За десять секунд накриваємо стіл, щоб відмітити початок рибалки і, поки Ігор збирається сфотографувати мене з уловом, чудову плотву витягує Роман. Фотографуємось двоє. Обнадійливий початок (це я про розмір плотви, як на наші місця досить таки трофейний).
А враховуючи, що в нас з собою трішки було, ми відмітили початок лову і розбрелись в пошуках рибки. Подальші пошуки довший час не давали бажаного результату, хіба з лунок раз-по-раз вискакували невеликі окунці і грубі йоршики. Окунець брав мляво, приходилось його вимучувати, та й своїм розміром ніразу не тішив. Щоправда між ними проскочило кілька грубеньких плотвичок, але активної роздачі не було. Щоб не застоюватись на місці вирішив зайнятись пошуком активної риби. Змінюю мормишку на золотисту вольфрамову крапельку і просверлюю десяток лунок в лінію. Дві лунки, проміжок 5 метрів, дві лунки. Перші дві лунки не показали присутності в ній бажаючих спокуситись апетитним маленьким хробачком, а вже наступна лунка, на яку я змістився, на першій проводці порадувала чіткою покльовкою і в руці затріпотіла немаленька плотва. Наступна проводка, пауза, кивок піднімається. Підсічка і знову плотва. Змінюю мотиля, і знову плотва. Розмір плотви радував. За весь день не проскочила жодна мала плотва. Потихеньку купка біля мене збільшувалась, а мої активні махання руками не могли не привернути увагу інших рибаків, які поступово сунулись в мій бік, довбаючи пешнею лунки, від чого озером з страхітливим тріскотом пробігали тріщини. Одна, до речі, пробігла прямо піді мною. Я вдав що не злякався. 
Коли кльов в лунці затихав, я переходив на сусідню. І що цікаво з неї, а відстань між лунками була до метра, в основному покльовував дрібний окунецьі грубий йорж.
При переході до першої лунки вдавалось витягнути ще кілька плотвичок, але з наближенням обіду і приближенням конкурентів з пешнями, які розлякували всю живність в окрузі, кльов став затихати, сонечко пригрівати, а ми обідати. Після легкого обіду я ще побігав з буром по озері, доловив ще кілька плотвиць і жменьку йоржиків, а Ігор ще зловив крупненького окунця. Далі кльов затих до нуля, то ж зробивши ще кілька фото ми вирішили закінчувати цю чудову рибалку.
Колективне фото на пам"ять, прощання з останнім льодом. А чи таки останнім? :roll: І дорога додому. До нових рибалок, і нових вражень.
Сиджу тепер і думаю. А може таки снилось?
Отредактировано v'JurOK (2016-02-11 13:07:23)
Рыбалка и компания были просто замечательными! 
